№ 1. ПРЕФЕРАНС ЗА БЛЯШАНКИ
В 1995-му році я возив по авторинку на кравчучці ящики кока-коли, де пляшки були перекладені льодом та кричав "кока-кола-фанта-спрайт". Краще брали спрайт. На зароблені гроші я купляв кока колу, цигарки та грав у преферанс. Одного разу я програв разом із грошима все - навіть свій ремінь. З тих пір я грав у преферанс тільки з дідусем та бабусею.
№ 2. ЦІНА ЗА АБРИКОСИ
Одного разу я спускався на велосипеді "Україна" з шаленої гірки з кульками абрикосів, що ми їх назбирали з братом у диких садах (напиз**ли в садах, що охоронялись). Ліворуч була метрова канава, праворуч -- метровий підйом до поля з соняшниками. В спину нам вальнув з рушниці сторож. На купині в мене злетів ланцюг і я втратив можливість гальмувати. Попереду була траса. Я проскочив у п'яти метрах перед носом ікаруса та в'їхав у ставок. Ми повиловлювали всі абрикоси та дісталися дому. Там зробили з них вареники, що порвались та розклеїлись усі до одного.
№ 3. ПЕРШІ ІЛЮСТРАЦІЇ
В шість років я намалював свою першу книжку з новелами. Арт-директив тато. Одна з картинок була про кота, що вбив мишу та замащений в крові дивиться на її тіло. Ще була картинка про вбивство Джона Ленона. Ще була картинка про напад тигра на мисливця сафарі.
№ 4. КНИГА НА 40 000 $
В 2014-му році ми з другом власними силами випустили дитячу книжку для iPad. Ми робили її приблизно рік. Щойно вона з'явилася в apstore, про нас написали в своєму тижневому огляді Kirkus Review (це ого). В паперовому виданні. Самі. В нас була студійна озвучка, професійні перекладачі на англійську та німецьку, професійна анімація, професійні native speak диктори, платне програмне забеспечення, досвідчений IPad. Ми некисло витратились та прогнозували, що за рік зможемо заробити близько $ 40к. Наша книжка пробула в апсторі два місяці та принесла щось близько 80 баксів.
№ 5. Зорова пам'ять
У мене прекрасна зорова пам'ять. Особливо, якщо це стосується лиць. Так, наприклад, я сьогодні легко впізнаю людину, з якою брав на паличку какашки на футбольному полі в другому класі (тоді ми перемазали мені ними лице), дізнаюся обличчя дівчини, яка їхала в метро навпроти мене два роки тому, впізнаю на Подолі рудого чоловіка, якого бачив з собакою на Липках під час пробіжки позаминулої зими.
Нещодавно я зайшов на чашку кави в кафе і побачив одного свого друга - веселого, приємного чоловіка, який чекав, як потім виявилось, колу з льодом. А я чекав, поки мені мелють каву.
Саша читав телефон, я вставив своє обличчя між його очима і екраном і привітався. Запитав, чи не до Янису він зараз йде? (Яніс живе поруч, і він його якраз друг) Як справи запитав. Він відповів щось про нотаріуса. Я запитав, як живе той великий проект, яким він останні півроку займається. Він у мене теж щось запитав. Я побачив, що його смартфон сильно потрісканий, він сказав, що це сталося вчора і тепер у нього на пальцях мікропорізи від скролінгу. Я попросив спробувати, поскролив його телефон. Подивився на його палець, ми посміялися. Йому дали колу, мені змололи кави. Ми попрощалися.
Я вийшов, нюхаючи пакет з кавою і зрозумів, що це був не Саша.
Photographer: Роман Пашковський
Знайти роботи Сергія Майдукова можна тут:
Instagram: @sergiymaidukov
Facebook: Sergiy Maidukov
Gifty випустив лімітовану серію з принтами ілюстрацій Сергія Майдукова. Тисніть на кнопочку, щоб переглянути всі товари.
Також читайте в блозі в рубриці Gifty People:
- 5 COOL STORIES ЖЕНІ ГАЙДАМАКИ
- 5 COOL STORIES ВІД МАМИ ГУСЯ- НАДЬОЖНОЇ
- ІНТЕРВ'Ю З КАЛІГРАФОМ ВІТОЮ ЛОПУХІНОЮ
