Надя Кушнір, художник-ілюстратор, авторка Гуся, розповідає про те, як вона справлялася з бандитами, грузинами, німецькими поліцаями та нечемними дівчатками.
1. Думала, художник…
Коли я вчилася в університеті, нам задали на практику намалювати різні пейзажі. Я дуже любила церкву у Львові на вулиці Старознесенській і вирішила намалювати її. Прийшла я туди і тільки сіла малювати, як підійшла тьотка і каже: "А шо це ви цейвот?". Я їй пояснила, що я малюю ось церкву. Вона дивиться, а в мене пусто на листку. По її виразу лиця ледве вловлювалося невдоволення і я пояснила, що тільки прийшла. На що вона сказала: "Ну ясно, а я думала, що ти художник".
2. Злодій у маршрутці
Цієї зими я їхала в маршрутці і мене намагалися пограбувати. Дурний злодій вирішив, що я не почую, як він дістає навушники з мого телефону. А у мене спрацював рефлекс і я пригвоздила йому руку ключами до своєї кишені. Телефон мені віддали :) Наступного дня у мене було дивне передчуття, що ми ще побачимось і я вдягнулася у все інше, щоб мене тяжко було впізнати. Сіла в маршрутку, стою. Підходить до мене цей самий мужчина, з перебинтованою рукою, усміхається і каже: "Доброго дня". Я довго не чекала, відповіла йому: "Доброго дня, а ви, я бачу, вже на роботі?". Скажу, що наша зустріч була короткою.
3. Німецький поліцай
Почну з того, що деколи я купую собі дуже дивний одяг і одного дня я купила над дивний комбінезон. Він був з пєрєдніком і рюшами, нижня частина - величезні широкі шорти, зверху два великих жовтих ґудзики і весь він рябив ромашками. Взагалі не ясно скільки мене в ньому там є. Мій тато сказав, щоб я НІКОЛИ не вдягала його на люди. І я вирішила, що комбінезон цілком можна взяти з собою в Берлін :)
Їду я по справах на велосипеді у цьому комбінезоні. Берлін як Львів, перекопаний, переритий весь, тому не завжди безпечно їхати дорогою. Особливо, коли в одній руці тримаєш навігатор. Їду я, значить, по тротуару, повільно, людей нема. Виходить нізвідки містер поліцай і каже німецькою якусь бурду. І так ньо-ньо-ньо мені. Ну я дівчина не промах, кажу мол Іх спреше кайне дойч і всьо. А він - нєнє, я спікаю англійською значить. Вже зараз роздумуючи, не знаю чому не прикинулася рашн турісто. Але сказала, що англійська акє, спікай, андестенд, всє діла. Ну і він як тупій показує то на дорогу, то на тротуар. І каже, мол тут для машин, тут для пішоходів. Тобі там їхати треба, тут ньо-ньо.
Я всьо намагалася йому пояснити, шо нє, я створюю небезпечну ситуацію, шо я по навігатору, я мушу тут, я повільно, нікого мол нема, але він всьо нє і нє, і повторює те саме. А я йому теж те саме. Він вже червоний стоїть і злий, каже всьо. Алєс, давай документи, буду штраф виписувати і звіздюлєюшек. Я не растірялась. Сказала, шо я вагітна і розплакалась. Я ще довго буду згадувати його лице :) Вже і води принесли і стульчик прєдлажили і ващє завезти куда нада. А чьом я. Класний камбєз короче, люблю його:)
4. Відкрий рот, закрий очі
Коли мені було років з п'ять, я була нічим не гірша за мене теперішню, може і краща :) Одного разу на мене на рівному місці кричала моя подруга, прямо кричала і кричала і ніяк не замовкала. А я все
стояла, мовчала і думала - за шо це взагалі. Коли вона заткнулася нарешті, я спитала чи це все і попросила відкрити рот. А коли вона відкрила - плюнула їй туди. Думаю, все-таки в п'ять я була кращою :)
5. Девушка – персік
Минулого року я жила в Тбілісі. Провела там декілька місяців. Як порядна дівчина, я вирішила, що жити мені там ще достатньо, тому краще ні з ким не сваритися. Старалася брати продукти у крамниці сусідів, ніколи їм не зраджувала, хоч там і було дорожче трошки. Але одного разу я помітила, що закінчилась ця вся "грузинська доброзичливість" і мене відверто обманюють. І мало того, що ціну більшу рахують, так ще й два помідори важить у них майже кілограм :) Я зробила зауваження, що я бачу циферки на вазі й що не можна так. Грузин одразу перейшов на крик, показує ще раз на ваги і я права. А коли грузини у чомусь не праві, вони одразу переходять з російської на грузинську і дуже кричать :) Я стою вся нівазмутімая, кажу, що мол ти мій сусід, ти знаєш, шо я грузинської ВЗАГАЛІ не знаю, такшо можеш оце кричати тут скільки влізе, я все одно не розумію. А сама ніколи більше до тебе не прийду і знайомим ше скажу, шоб не ходили! На це він вирішив, що ми вже давно знайомі, а раз давно знайомі значить можна мене вдарити. Але нє тут та била! Звідки не візьмись він - Герой.
З сусіднього хлібного ларька, який спостерігав за цим всім, як і піврайону. З'явився і дав моєму сусіду по морді. Одразу, не чекаючи, вирішив сказати про свої почуття, шо дєвушка я красівий, глаза у мене красівий і опше пєрсік, люблю тібя! І кожного разу, коли я тепер проходила повз, або по хліб - чула прізнанія в любві і отримувала кращі буханки :) Отак вперше в житті хтось дістав за мене в морду. Нехай навіть від такого собі з вигляду грузина. Серце, зате яке! :)
Екслюзивно в Гіфті чашки та блокноти з Гусьом!
Фотограф Саша Шергіна