Як знайти баланс між плануванням і спонтанністю? Як почати все з нуля? Як досягати цілей? Все це читайте в нашому інтерв’ю з бізнес-тренером, автором Gifty Planner, Тетяною Алто-Шабаєвою.
Тетяна, ви коуч досягнення цілей. Чи завжди ви досягаєте своїх цілей?
Я не вірю, що є люди, у яких завжди все виходить так, як було заплановано. У мене безліч разів були ситуації, коли обставини складались не на мою користь і я не могла досягнути того, що запланувала. Але кожного разу я отримувала інші можливості і через деякий час розуміла – все склалося на краще. Тому для мене дуже важливо вміти «слухати космос». Інколи, якщо ціль ну ніяк не дається, краще розслабитись і змінити курс. В результаті отримаєш краще і більше, ніж ти собі планував. Коли люди не уважні до нових можливостей і будь-що намагаються досягти саме цієї цілі, я називаю це «пасткою залізного плану». В усьому, і перш за все у планування, краще бути гнучким і бачити світ навкруги, а не тільки свою мету.
Наскільки далеко ви бачите свої перспективи?
Не знаю, чи це вже вік дається взнаки, але останнім часом я часто замислююсь над тим, якою я буду років у 70, як хочу жити, що робити. І мені дуже подобається та картина, яку бачу перед собою. Вона дає мені натхнення працювати зараз, оскільки я розумію, для кого і для чого я це роблю. Я усвідомлюю свої цінності, тому знаю, де хочу опинитись через багато років.
Якими планерами ви користуєтесь? Датованими/недатованими? Чим унікальний планер Гіфті, автором якого ви є?
Останнім часом я користуюсь планером Гіфті – оскільки я його розробляла, то він саме такий, який мені потрібно, і мені в ньому все подобається)) Але дивлячись на нього зі сторони, я думаю, що його унікальність у трьох речах. По-перше, він дає прості поради, як організувати своє життя. По-друге має форми для денного, місячного, річного планування та глобальної постановки цілей. Третя особливість - він зберігає простір для творчості у плануванні. Можна почати з будь-якого місяця, позначати різні зони наліпками, зробити його по-справжньому «своїм». А ще, завдяки неординарному дизайну, він надихає, принаймні мене так точно.
Розкажіть якусь історію, пов'язану з плануванням. У вас траплялись якісь факапи або смішні ситуації?
До бізнес-тренерства і коучинга я була PR-менеджером і там у мене було безліч історій, коли попри ретельне планування ставалося щось таке, що майже зводило нанівець весь проект. Наприклад, колись я проводила велику конференцію-виставку в Українському домі. В нас все було зроблено вчасно, але зранку перед початком заходу нам повідомили, що в це приміщення на інший захід приїздить президент Ющенко, тому всіх наших відвідувачів будуть пропускати через металошукачі. В результаті всю програму треба було зсувати на годину і більше, оскільки люди не могли вчасно потрапити всередину. Іншого разу зламався автобус і ми не могли вчасно відвезти співробітників на заплановану подію… Досвід у піарі навчив мене не нервувати через непередбачувані обставини і завжди знаходити варіанти рішення.
Ви коуч досягнення цілей. Чи можете розповісти про якихось своїх цікавих клієнтів? Як змінилось їхнє життя після коуч-сесії?
Я добре запам’ятала історію однієї учасниці мого тренінгу з управління часом. Через рік після тренінгу ми зустрілися і вона розповіла про свого сина підлітка. Після тренінгу вона поділилася з сином тим, що почула про цілі й планування. В результаті за рік її син дуже змінився – серйозно схуднув, поставив собі цілі у навчанні і працював над ними. Мама була дуже щаслива, що пішла на тренінг))
Розкажіть про свій досвід починати все з початку.
Коли мені було 30, у мене сталася класична криза 30-ти років. Я зрозуміла, що не задоволена своїм життям і хочу змін. На той момент я працювала на управлінській посаді в хорошій компанії, але дуже професійно вигоріла і не хотіла більше робити те, чим займалась. Я знала тільки те, що мені подобається психологія, а що конкретно хочу робити, навіть не уявляла. І я прийняла рішення, за яке собі зараз дуже вдячна. Я пішла отримувати другу вищу освіту, звільнилась з роботи, почала шукати альтернативи. Швидко зрозуміла, що хочу бути бізнес-тренером. Було дуже важко, тому що мене ніхто не підтримував. Всі тільки казали, що я у свої 30 років з’їхала з глузду і ніхто мене без освіти і досвіду бізнес-тренером на роботу не візьме. Але виявилось, що двері все ж таки відчиняються для тих, хто стукає. Мені вдалося, і тому зараз я дуже люблю працювати як коуч з тими, хто знаходиться у подібній ситуації і потребує підтримки, щоб змінити своє життя. Я можу дати їм ту підтримку, якої в мене не було.
Я знаю багатьох людей, які просто “працюють свою роботу”, їм не цікаво те, що вони роблять, але вони бояться щось змінити, адже цінують стабільність. Що ви радите таким людям? Який план дій ви б для них склали?
Я завжди раджу не боятися змін, якщо ви дійсно цього хочете. Але важливо планувати це завчасно, забезпечити собі матеріальну подушку безпеки, інвестувати у необхідне навчання. Цілком можливо знайти роботу, яка буде десь на перетині між тим, що ви робите зараз, і що хочете робити. Я знаю багато прикладів, коли люди змінювали професію у своїй же компанії. Завжди можна щось зробити. Найгірше – це ходити кожного дня на роботу, яку ви не любите. Простіше здійснювати такі великі зміни разом з коучем, який може допомогти знайти те, що подобається, розробити план дій і надати підтримку у цей непростий період.
Нещодавно ви переїхали до Бельгії. Як давно ви планували жити за кордоном? Чи помітили якісь загальні відмінності в організації свого часу, життя українців і бельгійців?
Переїзд до Бельгії я планувала вже кілька років і це дозволило мені завчасно почати вчити нідерландську мову. Вчила потроху, приділяла цьому кілька годин на тиждень, не перенавантажувалась. Але це виявилось дуже вдалою ідеєю, адже коли я приїхала до Бельгії, вже могла якось говорити і щось розуміти. Саме тому майже не відчула стресу від зміни країни. Головна різниця між українцями і бельгійцями не стільки в організації свого часу, скільки у відношенні до часу взагалі. Ми постійно кудись біжимо, нічого не встигаємо, нервуємось. Бельгійці більш спокійні. Вони нікуди не поспішають і вміють жити у теперішньому часі, отримувати насолоду саме від цього моменту. Оскільки вони спокійніше відносяться до багатьох речей, перш за все матеріальних, їм це вдається. Мені така позиція і такий ритм життя дуже пасують.
Ви мама двох синів, між якими різниця 12 років. Як змінився ваш підхід до виховання малюків? Що б змінили тепер в Тетяні в ролі мами 13 років тому? Годувати на вимогу або за графіком? Коли починати профорієнтацію?
Коли я рік тому була вагітна другим сином, багато думала про те, що тепер буду іншою мамою. Але виявилося, що як мама я майже не змінилась і мені це подобається! Мені нічого не хотілося б змінити у собі як мамі 13 років тому. З приводу годування – правила гнучкості і балансу тут працюють так само, як і у тайм-менеджменті. У мене завжди є приблизний графік годування, але малюк має право вносити свої корективи, і до нього треба прислухатися. З приводу профорієнтації – я вважаю, що дитині треба надати можливість отримати якісну збалансовану освіту. Тому що навіть у середній школі більшість дітей ще й приблизно не розуміють, чим вони хотіли б займатися у майбутньому. Хороша база та простір для спроб і експериментів – от що важливо. Наприклад, я зрозуміла, чим хочу займатися, коли мені було майже 30. І я знаю багатьох людей, які і у цьому віці ще не знайшли себе – і це абсолютно нормально.
Дякуємо Тетяні за цікаве інтерв’ю, а закінчити його хочете надихаючою мудрістю.
Навіть шлях у тисячу лі починається з першого кроку.
Давня китайська приказка
Інтерв’ю підготувала Світлана Грибенюк
