Женя Олійник - українська ілюстраторка, журналістка та культурологиня. Спільно з Gifty створила свою першу колекцію подарунків із легкими та іронічними ілюстраціями. До неї ввійшли: датований планувальник на 2020 рік «Антипланер» – помічник усіх тих, хто втомився від дедлайнів і нескінченної кількості задач, стікери «Усе горить» у стилі «Антипланера» та оригінальні новорічні листівки, серед яких «Новорічні резолюшинз», "Новорічні обіцянки" та листівка-розмальовка «Антистрес».
Женю, як прийшла ідея створення антипланера?
Антипланер – тому що планер-бунтівник! Я сама не користуюся планувальниками – записую все в телефоні, на зворотах скетчів (до речі, у мене також немає постійного скетчбука, лише якісь випадкові зв’язки з пачкою офісного паперу), у збережені повідомлення в телеграмі, ще кудись. Можливо, це якийсь спосіб ігнорувати реальність, де я вимагаю від себе і роблю значно більше, ніж можу, і страждаю через це. Мені бракує навичок грамотного тайм-менеджменту, який би дозволив мені працювати в комфортному для мене (тобто повільному) темпі, і нагадувань, що треба вміти вчасно зупинитися, щоб поїсти чи поспати. Антипланер – це моя спроба розв'язати цю проблему і малювала я його, перш за все, для себе.
Як би ти назвала цей планер одним прикметником? Який він?
Людяний, сподіваюсь.
Для кого він?
Для людей, у яких мало енергії, зате високі вимоги до себе.
Чому він так швидко став таким популярним? У чому секрет?
У котиках, звісно. Все, де є котики, приречене на успіх.
Горіти роботою і згоріти на роботі – де та грань?
Можу роздавати нудні поради хіба для фрілансерів: порахувати свої продуктивні години праці і не працювати понаднормово, планувати відпочинок, спати не менше 8 годин, знайти собі хобі, не пов’язане з роботою (так, я сказала «хобі»).
Є така популярна фраза: «Перетвори своє захоплення на свою роботу і не працюватимеш жодного дня». Її часто справедливо перефразовують на: «Перетвори своє захоплення на свою роботу і у тебе ніколи не буде вихідних, будь-яка критика нищитиме твою самооцінку, і зрештою ти зненавидиш свою справу і себе». Думаю, коли ти більше не можеш пригадати, чому тобі взагалі подобалося займатися тим, чим ти займаєшся – треба брати тривалу відпустку.
Ти вчилася на культуролога, потім на журналіста, працювала на радіо, а потім стала ілюстраторкою. Що стало поштовхом? Коли відчула, що хочеш бути художницею?
Трохи не так. Спочатку на журналістку – бо у школі добре писала твори. Потім на культурологиню – бо в інституті почала працювати й зрозуміла, що найбільше мені подобається писати про культуру, а без ґрунтовної бази це робити важкувато. А потім – на ілюстраторку, бо зрозуміла, що постійне спілкування з людьми мене виснажує і нормально заробляти на текстах у мене не вийде. А малювала я завжди, просто коли треба було обирати першу професію, не спало на думку, що це якась серйозна робота. Joke on me, як кажуть.
Яку школу чи курси ти б порадила пройти тому, хто хоче займатися дизайном?
Я пройшла два курси з ілюстрації в Projector і раджу цю школу і новачкам, і професіоналам – там дуже класні кураторки. Було важко, бо я мусила працювати фултайм і одночасно вчитися. Тому я б радила робити собі хорошу фінансову подушку, щоб не вибирати між домашкою і підробітком.
Які муки й радості роботи ілюстраторкою?
Найбільша ілюстраторська мука – і я усвідомила це лише нещодавно – це неможливість відділити свої картинки від себе. Кажуть, що ти – це не твоя робота, але для мене це, мабуть, ніколи не буде повністю так. Коли я роблю якісь не надто насичені смислами речі, мені легше, але я не дуже люблю такі завдання.
Які замовлення тобі найцікавіші?
Мені цікаво ілюструвати складні теми, тексти чи переживання. Як змусити глядача відчувати сильні емоції? Задача завжди одна й та сама, а от інструментів – безліч. Цікаво намагатись знайти, що спрацює.
Якби ти створювала книгу й ілюстрації до неї, що б це була за книга?
Я б хотіла намалювати графічний роман, щоб не розрізнювати малювання і письмо, але поки що не впевнена, що маю достатньо сказати світу.
Як починаєш роботу? Чи є улюблені матеріали, техніки, стилі?
Схема роботи у мене така (якщо це ілюстрації до тексту чи обкладинка книжки): я читаю текст, записую ключові слова та ідеї, замальовую перші образи, які виникають. Потім формулюю основну ідею ілюстрації і генерую якомога більше ідей для картинки. Важливо генерувати у кілька підходів, даючи мозку час відпочити і перетравити те, що вже придумано. Зазвичай я малюю на планшеті, але ескізи намагаюсь робити на папері і потім сканувати. Іноді поєдную якісь техніки. Мені дуже хочеться мати впізнаваний уніфікований стиль, але для кожного нового брифу я наче перевинаходжу саму себе під завдання, які переді мною стоять.
Хто твої улюблені ілюстратори? За якими світовими та українськими ілюстраторами ти слідкуєш? Хто тебе надихає?
Я відчуваю конкуренцію серед українських ілюстраторів, і це класно! Причому вона поєднується з великою солідарністю усередині спільноти. Слідкую за роботами Ані Іваненко і Жені Полосіної, Наташі Левицької, Тані Якунової. Улюблені постійно міняються. Зараз, наприклад, у захваті від @vikapica, хочу все малювати, як вона. А надихає мене, найбільше, здається, Сергій Майдуков. Не знаю, чому, але коли я забуваю, що малювати – це дуже цікаво, мені достатньо просто прочитати будь-яке інтерв’ю з ним. У нього якийсь неймовірний оптимізм щодо професії, навіть коли він говорить про невдачі.
Чого ти чекаєш від колаборації із Гіфті?
Для мене це перший досвід створення прикладних речей, і я навіть не уявляла, скільки втіхи це мені принесе. Якщо блокнот когось розрадить чи розсмішить – це супер.
Що найважливіше в подарунку?
У подарунку найважливіше – це відчуття того, що людина, яка дарує, тебе справді знає.
Яка річ з Гіфті тобі імпонує найбільше?
Блокнот про море, будь ласка.
Колекцію Жені Олійник можна переглянути ТУТ.
