Відповімо на всі Ваші запитання:)


Адреса

Відповімо на всі Ваші запитання:)

Gifty підготував для вас цікавий спецпроект, присвячений Дню матері, який цього року випадає на 9 травня. Шість незвичайних мам діляться улюбленими моментами, болями та інсайтами материнства, дають поради та розповідають хто і що їх надихає на складному, але цікавому шляху материнства. 


МАРГО МАРФЕНКО
Кондитерка, власниця кондитерської Мава, мама Луни
Facebook: Margaret Marfenko
Instagram: @mava_cake_house

Мене звуть Маргарита, я кондитер-підприємець, мама без трьох місяців трилітки. Мою доньку звуть Луна, і поки що вона насолоджується статусом єдиної дитини в родині. Луняша стала для мене особисто певною перервою в роботі нон-стоп, а для нас з чоловіком найбільшим подарунком долі.

На мій подив, найбільше я кайфанула від віку 0-6 місяців. Той самий вік «безсонних ночей» парадоксально став для мене самим чарівним часом умиротворення, налагодження контакту з улюбленою донькою, годування груддю і нескінченного слінгоносіння.

Як успішно поєднувати улюблену роботу і материнство

Лу була настільки спокійною дитиною, що я відновила роботу в ролі кондитера (тепер уже домашнього) з другого місяця її народження. І моя донька буквально засипала та прокидалася під звуки міксера. Мені здається, я ні на мить не відчула всім відому післяпологову депресію саме завдяки можливості робити улюблену справу та перебувати поруч зі своєю малою 24/7.

Зараз, у періоди нескінченних локдаунів і закритих садів, доводиться неабияк викручуватися, аби продовжувати творити. Але ми з чоловіком організували «графік», коли один з нас займається донькою, а інший може працювати. Він допомагає якісно проводити час з нашою Лу і рятує наш робочий день.

 

Коли у два з половиною роки ми запитали Лу, ​​яке у тата прізвище, вона сказала: «бігати». А коли запитали про мамине, у відповідь вона випалила: «працювати»

Як дивно точно дитина вловила суть, навіть не розуміючи до кінця значення слова «прізвище». Мій чоловік черпає сили в бізі, у той час як я черпаю натхнення у своїй роботі. Є якась магія, коли я наношу фінішні штрихи на торт, милуюся їм, і у мене виробляється гормон щастя. Так, я трудоголік.


 
«Книги допомогли мені краще зрозуміти мою дитину»

Одна з речей, без яких я не уявляю своє життя і відпочинок — це читання книг. Звичайно, з маленькою дитиною та своїм бізнесом це розкіш. Але все ж, переключившись на аудіокнижки, я заповнюю свою потребу. Якраз книги і допомогли мені краще зрозуміти мою дитину на різних етапах дорослішання. Обожнюю науку про нейронні зв'язки мозку, вивчаю її сама і з величезним інтересом спостерігаю, як формується сприйняття світу у моєї доньки!

Багато що я почала вивчати ще під час вагітності. І можу без перебільшення назвати нас з чоловіком «свідомими батьками». Після появи доньки ми стали більше придивлятися до себе, до того, наскільки ми вміємо висловлювати емоції, наскільки чутливі один до одного і вміємо проявляти емпатію... Зрештою, ми не знаємо, якими будуть критерії успіху через 10-20 років, але вміння комунікувати, співпереживати і любити ніколи не перестануть бути актуальними у цьому світі.

 

Книги, які я рекомендую? Ось вони:

  • «Самый любимый ребенок в мире сводит меня сума!», Даниэлле Граф, Катя Зайде;
  • «Таємна опора. Емоційний зв'язок у житті дитини», Людмила Петрановська;
  • «Большая книга “ленивой мамы”», Анна Быкова;
  • «Путь Дельфина», Шими Канг.

 
 
ОКСАНА СКВОРЧИНСЬКА
Ілюстраторка, дизайнерка, мама Тіми та Діми
Facebook: Oksana Skvorchynska
 
Привіт, мене звати Оксана Скворчинська, книжковий ілюстратор, концепт-художник і мама двох дітей — Тимура (3,5 роки) і Дмитра (1,3 роки). 

Обожнюю обійматись з дітлахами, обкластись ними і почитати разом книжку, просто спостерігати за ними. Головний інсайт материнства: діти — наші найкращі і найвибагливіші вчителі, ніхто так не змінює, як діти. Хто б мене ще навчив так легко (майже) відмовлятись від планів (а я ще той фанат організації свого часу), сповільнюватись (моя середня швидкість ходьби — 6-7 км/год. Була, дуже давно), глибоко дихати (привіт, розбита тарілка каші о шостій ранку).

Що для тебе найскладніше у материнстві?

Найскладніше для мене, напевно, відстояти своє право на незалежність і хоча б тимчасову свободу від ролі мами. Раніше ще складно було делегувати якісь обов’язки, знайти час на свої улюбленні заняття і виспатись. Дуже важлива підтримка чоловіка і наше спільне бачення процесу виховання дітей.

Складно сказати, чи були якісь помилки. Були, напевно. Можна було обійтись без підвищення тону і закочування очей, можна було не зав’язувати всі процеси на собі і погоджуватись на допомогу, можна було частіше ставити себе на перше місце, а не намагатись відповідати ролі найкращої мами. Зрештою, медаль за це ще нікому не дали. З іншого боку, це уроки, з яких я зробили певні висновки, і якщо порівнювати мене зараз і три роки тому — я дуже змінилась як мама.

Я досить швидка і є певні гарячі точки, пов’язані з дітьми, де я просто закипаю: збори в садочок, шлях додому тощо. Тобто моменти, коли старший син все робить ну дуууже повільно. Я навчилась виокремлювати такі штуки та якось їх оптимізувати. Ми стали раніше вставати і збиратись, я спокійніше ставлюсь до неспішної прогулянки, намагаюсь насолоджуватись самою дорогою і не сприймати її як шлях з точки А в точку Б.

Часто питаю себе, чому саме така звичка мене виводить з рівноваги. Це дозволяє відловлювати своїх тарганів в голові і покращувати стосунки не лише з дітьми, але й з собою.

 

Хто або що допомагає не розчинитись в материнстві?

Зараз мені допомагає садочок, няня, мої батьки, ну і чоловік, звичайно. Два-три рази на тиждень діти з нянею. Це час для моєї творчості та для всіх справ, які я не можу зробити з малими. Найбільше наповнює час для себе і час, коли ми з чоловіком можемо бути парою, а не лише батьками.

 

Ти строга мама? 

Так, я строга мама, особливо, коли не висплюся. В нас є певні правила, які зменшують кількість потенційних конфліктів (два мультики на день, наприклад, і я не ведусь на маніпулятивні істерики). Можу прикрикнути, особливо коли плачуть обоє дітей, і мені потрібна тиша, щоб зосередитись і зрозуміти, що взагалі відбувається і хто що хоче. Але я не наказую, ми завжди обговорюємо причини конфлікту, я пояснюю свою позицію, і ми миримось.

 

Найважливіше в материнстві — не втратити себе в дітях, зберігати ієрархію стосунків дорослий-дитина, висипатись і пам’ятати, що секс — це не лише частина репродуктивного процесу.


 
Улюблені психологи: Світлана Ройз, Вікторія Дмитрієва, Юлія Гіппенрейтер, Людмила Петрановська, Марина Муравйова.
 
 
ВІТАЛІНА ЛОПУХІНА
Дизайнерка, каліграфка, викладачка, мама Вероніки
Facebook: Vitalina Lopukhina
 
Я Віталіна Лопухіна, працюю над цікавими проектами у співавторстві з сестрою в VikaVita. В мене донька, звуть Вероніка, 5 років.

Я кайфую від материнства. Мені подобається в Вероніці все: характер, жарти, спосіб мислення. Я думаю, що ми все одно б подружилися, навіть якби вона не була моєю дитиною. Улюблених активностей багато: подорожі разом, концерти в садочку, репетиції, прогулянки, все люблю. А перед сном розпитати про день, поговорити про все на світі, що турбує.

Найважче в материнстві

Найважче — коли дитина хворіє. Важко в буденності, це коли дитина вдома, локдаун, ти маєш працювати, але не робиш це на 100%, і не займаєшся донькою на 100%, оскільки паралельно працюєш. Перманентне відчуття провини.

Не розчинитись в материнстві допомагає улюблена робота, творчі проєкти. Допомагають відпочити чоловік та бабуся з дідусем.


 
З дитиною 4-5 років можна домовитися і вирішити всі питання розмовами
 
Принаймні так відбувається у мене з донькою. Донька постійно бачить, як я щось малюю або пишу руками. Для неї цей приклад працює, тому малювати може годинами, вигадувати щось нове. Також любить співати, знову ж-таки, беручи приклад з мене. 


 
Що дає енергію бути хорошою мамою?
 
Банально, але відпочинок, здоровий сон, природа, книги, кіно, зміна локації на якийсь час.

Я не дуже строга мама, але дисципліну контролюю. Іноді можу залишити без мультиків. Але загалом з донькою легко домовитися, не пам‘ятаю жодного неконтрольованого випадку. 
 
Моя мама дуже багато уваги приділяла нам, донькам, всі проблеми ми обговорювали одразу, ніколи не носили образи в собі. І взагалі, жили дуже дружньо і щасливо, вдячна дитинству, воно в мене було щасливе.


 
Що можеш порадити починаючим мамам?
 
Починаючим мамам я би порадила не слухати поради чужих людей і «зразкових матусь», бо все дуже індивідуально. Головне будувати здорові і щасливі стосунки всередині сім‘ї, звертатися за допомогою до професіоналів, якщо є проблеми, дати змогу дитині проявляти свій характер, свої таланти та бажання, сприяти цьому і, звісно, любити безумовною любов‘ю.
 
Раджу почитати книжки Джона Медіни, особливо «Правила розвитку мозку дитини», книги Людмили Петрановської, Джона Готтмана, Євгена Комаровського і Януша Корчака. 
 
 
ІРА НІКОЛАЄВА  
Еколог в проектах ОБСЄ, хокеїстка, мама Сергія
Facebook: Iryna Nikolaieva
 
Привіт! Мене звати Ірина, займаюсь екологічною безпекою та граю в хокей.
Я мама 29-річного сина Сергія. Іноді ловлю себе на думці, що не розумію, як сталося, що він з такої кнопки з рум’яними щоками так швидко виріс в дядю з басом та бородою.

Насправді я молода мама, в нас різниця біля сімнадцяти років. І стосунки склалися більш в сторону дружби. Чесно кажучи, це приємне відчуття бути мамою дорослого сина — пишаюся, радію.

З роками материнство сприймаю вже як багатокольорову картину, яку мами пишуть роками й не тільки світлими кольорами

Найважчі для мене були перші два роки, зовсім не хотів спати ночами. Він і зараз так робить — енергійна творча людини виросла.

Гадаю, материнство гарно підсвічує внутрішній світ мами. Тож найважливіше — дбати про себе, розвиватися та бути прикладом і опорою для дитини. При цьому не приховувати емоції в миті слабкості. Звідси й енергія приходить, коли твоя доросла дитина питає поради, не тому що ти мама, а тому що довіряє, бо з мамою безпечно і цікаво. Щастя бути потрібним.

 

Що б радила молодим мамам?

Не боятися більше обіймати, цілувати, жаліти, хвалити і підтримувати маленьких синів. Знаходити час подорожувати, читати або дивитись фільми разом і потім обмінюватись враженнями. Цікавитись емоційним життям дитини, це важливіше ніж нові кросівки. 

Для мам вважаю гарною навичкою звертатися за підтримкою, до рідних, друзів, психологів. Не стіснятися жалітися, інакше як узнаєш, що допомога потрібна.

Бажання мати теплі близькі стосунки з вже дорослими дітьми це хороший привід зростати самій мамі. Саморозвиток і легке спілкуванням з дитиною — чаювання на кухні, на природі і спільні заняття, наше мамське все.
 
 
НАТАЛЯ ЛОТОЦЬКА
Директорка школи англійської Green Country, мама двох доньок: Софії та Марії
Facebook: Natalya Lototska

Я — Наталя, мама Софії та Марусі. Їм 13 та 9 років. А також я дружина з перцем, колюча донечка, емпатична подруга, освітянка за покликанням, натхненна керівниця мережі шкіл англійської для дітей Green Country. Всі ці ролі в мені поєднуються щоденно і не без відчуття, що щось десь та й провалюється.

Бути мамою, а не «працювати» мамою

Ще задовго до одруження і народження дітей я зрозуміла, що хочу бути мамою, але точно не хочу «працювати» мамою. Тобто проживати щоденно рутину, спостерігати, як ростуть мої діти 24/7, плекати їх як єдиний сенс життя і присвятити себе ним вповні. У мені водночас уживається стільки енергії, мрій, поривів, бажань, що дім — це надто тісно. Мене вистачає і для сім'ї, і для друзів, і для роботи.

Час від часу мені, звісно, здається, що я трохи «недомама», коли вдома пустий холодильник, у дівчат немає весняних курток, і я досі не впізнаю в обличчя їх вчителів та однокласників.

Але, коли я дивлюся, скільки свободи мають наші малявки, які умови для розвитку ми їм створюємо, якими пробивними і самодостатніми вони зростають — розумію, що обрали win-win стратегію. Колись чоловік сказав: найбільше ціную в наших стосунках те, що ми ніколи не обмежуємо один одного в мріях та розвитку. Це стосується усіх членів нашої сім'ї, крім пса:)

 

Час для сім’ї

Час, який я навчилася цінувати і проводити з дітьми майже завжди — це їх вечірнє вкладання, яке триває в середньому годинку. Ми лежимо, розмовляємо, програємо ситуації, плачемо, ревнуємо, сміємося, сердимося, мовчимо — та все, що завгодно! Це наш час і ми всі стаємо ще щасливішими щовечора. Інколи геть не має сил і хочеться «прогуляти» вечір, але коли подумаю як багато можу втратити, іду в дитячу кімнату.

У нас вдома є три головних правила: у спільних зонах завжди має бути такий порядок, наче там ніхто не живе; сон дітей має тривати мінімум 9 годин і починатися не пізніше 22:30; на сніданок обов'язково мають бути білки та овочі. Якщо ці правила порушуються — то діти перетворюються на капризних монстриків з купою претензій і невдоволення. Тому, в інтересах усієї родини притримуватися базової дисципліни.

 

Жити за покликанням душі

Мені б дуже хотілося, щоб усі жінки світу жили відповідно до покликання душі, а не навязаних соціально-культурних норм. Щоб усі члени сім'ї були партнерами. Щоб діти бачили різні рольові моделі, мали значимих дорослих і могли розраховувати на їх безумовну любов.
 
 
ОЛЯ ВИШНЕВСЬКА
Спеціалістка служби підтримки клієнтів у декретній відпустці, мама Радіка і Саші
Facebook: Ольга Вишневская

Я Вишневська Ольга, у мене двоє хлопчиків. Родіон, йому недавно виповнилося шість, і Сашуля, йому в травні буде три роки. Цікаво, що я мріяла і хотіла, щоб, по-перше, діти були весняні, а по-друге, щоб у них була така вікова різниця. Так і вийшло.

Чомусь я була впевнена, що буду мамою дівчат. Ну або дівчинки й хлопчика. А зараз розумію, що я сама справжня мама хлопчиків. Знаю тепер усіх супергероїв, вмію складати скричерів. У мене вже шість невісток, і це у шестирічному віці!

Що складно, а від чого отримуєш задоволення у статусі мами?

Мої діти бажані. Я дуже чекала першу дитину, мріяла про материнство. Правда, я представляла миленького такого малюка, який спить, посміхається. І мені з ним так класно й легко, я все встигаю та все вмію. При цьому ще й виглядаю відмінно. Але насправді все вийшло інакше. У мене було складне відновлення після пологів. Настільки складне, що перші півроку материнства я взагалі себе не пам'ятаю.

Нам знадобився час, щоб налаштувати побут, звикнути, що тепер з нами живе маленький чоловічок. Звичайно без допомоги моїх батьків, наших бабусі й дідусі, я б не впоралася. Хоча у мене супер чоловік, він підтримує, все приймає. Але у нього багато роботи й охопити все він фізично не встигав.

Деякі діти лягають о 8 вечора й прокидаються на наступний день о 6-7 ранку. У нас сон більш-менш налагодився тільки з трьох років. А з трьох років я вже народила другу дитину. Тому я вже шість років мрію просто лягти спати ввечері та прокинутися вранці.

 

Які поради можеш дати молодими мамам?

Однозначно делегувати все, що можна делегувати, та просити допомоги. Якщо є можливість, найняти хатню робітницю. Залучати бабусь-дідусів до виховання. Їм це в радість, а для мами — можливість зайвий раз поспати.

Я не гналася за тим, щоб вдома був ідеальний порядок. Використовувала весь можливий час на сон.

Щоб уникнути вигоряння, потрібно приділяти час собі. Я завела ритуал випивати чашку кави в тишині. Йшла на кухню, варила каву, потім сідала перед панорамними вікнами і просто дивилася на вулицю. Іноді прикривалася шторою, щоб дитина мене не побачила. Але син завжди якимось магічним чином відчував, що я десь причаїлася, і приходив. Так ми стали розділяти цей ритуал. Але все ж ця хвилинка була для мене. Такі хвилини безцінні.

Ще класно допомагає зміна обстановки. Навіть просто виїхати кудись сім'єю в парк, за місто. Щоб життя не перетворювалося на нескінченний «день бабака».

 

«У материнстві найголовніше — безумовна любов»

Діти — це такі маленькі «копірочки». Здається, що воно ще мале і нічого не розуміє, але це не так. Дитина все собі «записує» і потім обов'язково в якийсь момент це видасть. Причому як хороше, так і не дуже.

Діти відчувають, коли мама напружена або втомилася, і синхронізуються. Тому завдання мами бути в ресурсі, залишатися зайнятою улюбленою справою.

У материнстві найголовніше — безумовна любов. І коли ти дитину любиш безумовно, вона це відчуває. Я ніколи своїх дітей ні з ким не порівнюю. Базова потреба це не вміти в чотири роки читати, писати або знати всі столиці світу, а бути в любові. І тоді дитина відчуває себе в безпеці, вчиться всьому завдяки спокійному гармонійному стану.

Це головне для нас з чоловіком. Зараз хлопчики підростають, і в виховний процес все більше включається тато.

 

Чиїм рекомендаціям і порадам довіряєш?

У нас є чудовий нейропсихолог Оксана Олександрівна Шльонська. Ми прислухаємося до її рекомендацій. Для будь-якої мами її діти найкращі, ідеальні. І це прекрасно, що природа вбудовує це почуття в материнське серце. Але коли є грамотний фахівець, він може направити, щось підказати зі сторони, зробити материнство більш гармонійним.

 

«Я хочу те, що я хочу. А ти хочеш те, що ти хочеш»

Одного разу, коли Родіону було років зо два, він почав щось вимагати (не пам'ятаю що, напевно, щось солодке). А я його переконувала, що не потрібно. І ось він, дворічний карапуз, раптом каже: «Я хочу те, що я хочу. А ти хочеш те, що ти хочеш».

Це був, напевно, мій найбільший інсайт: він уже не маленький, він в своєму віці вже розуміє, що є його бажання і є мої. Я запам'ятала це на все життя. Ми сміємося. Але, насправді, він має рацію. Ми, мами, вважаємо, що знаємо як краще. Але важливо прислухатися до дитини, і за своїм досвідом дорослого розгледіти дитячі бажання.

 

Проблеми в вихованні? Коли твої діти здорові, особливих болей і проблем немає. Тільки радість.

 

ОБРАТИ ПОДАРУНОК

 

Фото: Саша Шаргіна


Дивись також: