Відповімо на всі Ваші запитання:)


Відповімо на всі Ваші запитання:)

BIG SUMMER SALE з 10.07 до 25.07
 

Команда Гіфті вже не вперше підтримує ГО «Землячки» та випустила спецпроект, де ми взяли інтервʼю у двох жінок-військових. 

Історії двох захисниць, які нині служать у Збройних Силах України, про побут в польових умовах, кохання та стосунки в підрозділах, ставлення до свят та подарунків на фронті, а також про зміни, які відбулися у них з початку повномасштабної війни до сьогодні.

Громадська організація «Землячки» віддано працює над підтримкою жінок-військових, що перебувають на передових позиціях. Вони приділяють особливу увагу кожній захисниці, закриваючи тисячі індивідуальних запитів та надаючи усю необхідну підтримку.

Окрім цього, «Землячки» розповідають світу про надзвичайних жінкок, які йдуть на фронт, демонструючи сильний дух та відвагу. Їх мета - популяризувати культуру «жінка-військова» в Україні та за її межами, доводячи до уваги громадськості досягнення та працю захисниць.

Лідія

Розкажи про себе.

Моє ім’я -Лідія, проте ось вже два роки, як я чую в свою адресу  - Пілюля (мій позивний ). Мені 22 роки. За фахом я медична сестра загального профілю. Кредо по життю : Допомагати.

Як ти там живеш? Розкажи про побут. 

Наразі я обіймаю посаду фельдшера у медичному пункті, тому наші умови, насправді, майже близькі до ідеалу. Холодно. Холодно ходити в душ. 

Як ти спиш? Чи спиш взагалі?

Щодо сну… найкращий відпочинок для мене - сон. Тому як тільки маю можливість лягти раненько, лягаю; маю можливість поспати вдень годинку - обов‘язково посплю) 

У вас спільний чи окремий туалет з чоловіками? 

Туалет і душ спільний. 

Як часто вдається поїсти? І як взагалі відбувається прийом їжі?

Перший час моєї служи проходив виключно з бутербродами, шаурмою, хот-догами і львівськими круасанами. Будь який стрес (а він скрізь) - заїдався… Зараз же навпаки… І намагаюсь тренувати силу волі - не їсти постійно))(погано виходить, коли всі намагаються тебе відгодувати) І сухпаї їмо, і звичайну їжу. Навіть маємо можливість приготувати щось просте на похідному газовому балоні. 

Кохання, свята, сімʼя.

Чи бували випадки неймовірного кохання чи найчастіше це інтриги.

Люблю дуже зараз. Коли він поруч - забуваю, що навколо війна, що маю бути сильною. Приїжджаю до нього на позиції на три хвилини - а він чекає з гітарою і співає мені авторську пісню)

Як часто ти чуєш про випадки насилля? 

Найбільше насилля - насилля над собою в якихось моментах. Коли ти маєш промовчати, маєш виконати наказ, з яким не згодна від і до. Коли в середині розриває, але йдеш і посміхаєшся всім, аби не нагнітати поганого настрою людям, з якими несу службу. 

Як військові реагують на те, що цивільні святкують. До прикладу, 14 лютого?  

Бачу по історіях жінок своїх побратимів, що 14 лютого все ж залишається Днем закоханих. А я просто милуюсь, коли бачу як хлопці бігають, щось вирішують, аби їй вранці принесли букет і валентинку. 

Чи існують подарунки на фронті? Якщо так, то розкажи які саме.

Найкращим подарунком є люди. Люди, з якими пліч-о-пліч живеш вже другий рік. Подарунок - коли твої близькі цивільні докладають максимум зусиль аби закрити збори (іноді і своїми силами, без публікацій і т.д). 

Подарунок- коли день без поранених…

Як твоя сімʼя відреагувала на те, що ти пішла на фронт? Чи хтось засуджував твоє рішення? 

Я сказала своїй сім’ї про службу, коли вже чекала на свій автомат. Мало хто здивувався, звісно. Підтримали не всі, більше за всіх - мама. Зараз всі більш менш звикли, це трохи полегшило мені існування. 

Зміни

Що змінилось, якщо порівнювати початок війни і сьогодення? 

Я змінилась сильно, як зовні, так і всередині. Прийшла плакса, яка боялась зробити перший постріл з автомату, а зараз готова гатити з усього, з чого дадуть. Кулемети, пістолети, рпг, автомати. Проте, я не втратила фокус, що я прийшла допомагати. Для мене важливо, аби ми мали усе, що від нас залежить, аби врятувати кожне життя.

Чи це правда, що на початку жінок не брали та відправляли готувати? 

Жінки були і на посаді медиків, і кухарів, і на посаді діловодів, у нас була чудова жінка-майор, яка перший час допомагала не забитись у кут і плакати від деяких подій. 

Як чоловіки відносяться до тебе зараз? І як відносились на початку війни? (твої побратими) 

Я відчуваю довіру до себе. І з самого початку відчувала, проте зараз - це прямо інше. Я отримую смс на кшталт «Дякую тобі за твою працю», «Пілюля, дякую, що ти є», «Писатиму про свої проблеми тільки тобі» і інше. 

Чи змінились обʼєми допомоги жінкам на фронті? (спорядження тощо)

Звісно, благодійні фонди вже в змозі охопити більшу кількість запитів, це відчувається. Проте, завжди вашої «сьогоднішньої кави» не вистачає, повірте. Допомагайте волонтерам як ніколи, допомагайте напряму своїм знайомим, що боронять нашу неньку. Тут ми віддаємо набагато більше: молодість, зростання наших дітей, здоров’я, життя.


Дарина

Звати мене Дарина позивний Маленька або Демон. Приєдналась до лав ЗСУ у 2023 році і хотіла ще років 5 перед тим тільки не позволяли рідні оскільки всі військові в сімʼї, мені 22 роки.

Як ти там живеш? Розкажи про побут. 

Живемо по-різному, живемо в умовах, коли світило на 3 будинки розкидають, або буває і немає. Зимою ми топимо грубку, зазвичай за таких умов. Живемо в курниках, різних будиночках закинутих, буває поле, різні обставини, в залежності від того, куди ми заїжджаємо і як.

Як ти спиш? Чи спиш взагалі?

Сплю, інколи доводиться не спати. Не завжди є змога, не завжди є ті обставини, але коли є нагода - це завжди великий плюс. 

У вас спільний чи окремий туалет з чоловіками?

Туалети у нас спільні із чоловіками на вулиці, або самі окопуємо, облаштовуємося. Не завжди є умови для того, щоб вони були окремі. Зазвичай це все спільне. 

Як часто вдається поїсти? І як взагалі відбувається прийом їжі?

У нас є прекрасні хлопці - повари, вони нас годують. Але також не завжди є можливість. Інколи навіть немає бажання поїсти, як би сильно від стресу та нервів і всього подібного. Але як є змога, ми їмо і їмо дуже смачно. Про нас піклуються.

Кохання, свята, сімʼя.

Чи існує секс на фронті? 

Ну мабуть існує, тайн немає, всі ми люди. Особливо дуже багато сімей, які служать в одних лавах, або структурі. Є, я думаю, звичайно. 

Чи бували випадки неймовірного кохання чи найчастіше це інтриги.

Моя любов в цивільному житті, тому це також важкий момент. Немає змоги бачитись так часто, як хотілось би. 

Сама спостерігала моменти, коли люди зненацька закохуються один в одного на службі і все таки, мабуть, життя воно для того і створено, щоб ми зустрічали людей в певний період свого життя і в певних моментах. Тобто, склались так обставини. Десь наші люди завжди ходять.

Як часто ти чуєш про випадки насилля? 

Чую часто, але більшість в цивільному житті. Багато випадків. Серед нас ходять різні верстви населення, на жаль. 

Як військові реагують на те, що цивільні святкують. До прикладу, 14 лютого? 

Для когось свято, не свято, але, знаєте, момент той, що я помітила - чим довше всі знаходять тут і не мають змоги побачити своїх коханих людей і провести певне свято, то і ці свята для нас стають не менш важливими, щоб хоча б побути поруч зі своєю людиною. Всі хочуть святкувати. Для когось свято - побути один на один із людиною. Хтось хоче просто побути вдома. Хтось хоче просто відволіктись, побачити іншу картинку.

Чи існують подарунки на фронті? Якщо так, то розкажи які саме.

Не знаю, подарунки на фронті… Подарунки на фронті - заслужив, може буде звання і всяке подібне. 

Як твоя сімʼя відреагувала на те, що ти пішла на фронт? Чи хтось засуджував твоє рішення? 

Ой, як сімʼя відреагувала… хтось добре, хтось погано. Оскільки мама вже була військова на той момент і я призвалася на службу і служу разом з нею. Моя мама багато років вже в Збройних Силах і брат військовий, і батько військовий (вже на пенсії). Брат був проти. Не хотів бачити єдиних жінок в сімʼї в лавах ЗСУ. А так, оскільки всі військові, всі служимо українському народу.

Зміни

Що змінилось, якщо порівнювати початок війни і сьогодення? 

Все міняється. Втрати. Втрати сильні - це найбільш болюче сприймається з того всього. Розуміння наших сил, наскільки сильні. Як народ - ми дуже, насправді, сильні. Та й хлопці наші сильні всі.

Чи це правда, що на початку жінок не брали та відправляли готувати? 

Жінок брали, навпаки, раніше було набагато легше жінці призватися і піти на службу, ніж зараз, під час повномасштабної війни. Але насправді, так, жінок більше відправляли готувати їжу. 

Як чоловіки відносяться до тебе зараз? І як відносились на початку війни? (твої побратими) 

Прекрасно. Хлопці з мого оточення всі поважають, дуже цінують роботу, всі цінують  моменти. Ми як одна сімʼя, підтримуємо один одного.

Чоловіки вміють підтримувати так само і надихають. Десь чоловіки сильніші, десь жінки трохи сильніші, але відношення прекрасне. І це вже рідні люди і залишаться на все життя рідними.

Як чоловіки відносяться до тебе зараз? І як відносились на початку війни? (цивільні)

Питають «навіщо воно мені», переживають звичайно, але теж люди діляться на різні типи. Когось це дивує. 

Чи змінились обʼєми допомоги жінкам на фронті? (спорядження тощо)

Я не знаю. В залежності від виконання задачі і хто виконує яку роботи. Все залежить від цього, я вважаю так. Забезпечення різним буває, насправді. У всіх частинах, по всій Україні - воно абсолютно різне. А жінки потребують форму підходящого розміру чи термобілизну, засоби гігієни. Є необхідність і теплому та зручному. 

Ці потреби вони були і вони залишаються.

 

Купуючи подарунки в Gifty в березні, ти допомагаєш фонду «Землячки».

50% прибутку передаємо жінкам-військовим