Відповімо на всі Ваші запитання:)


Адреса

Відповімо на всі Ваші запитання:)

Рубрика "Історія в подарунок" про те, що подарунок - це завжди месседж, а цінність його часто в рази більша, ніж його вартість... Своєю цікавою історією ділиться Ксенія Ніколаєва- телеведуча та консультант зі сторітелінгу для бізнесу.



Усі люди поділяються на два типи: тих, хто любить отримувати подарунки, і тих, кому більше до вподоби їх дарувати. Завжди відносила себе до другої категорії. Ну, знаєте, коли вам важливо привезти другу-гурману баночку діжонської гірчиці із своєї першої поїздки у Францію, бо ж саме він зможе уповні оцінити її смак. Або коли ще в часи студенства відкладаєш зі стипендії по 50 гривень кілька місяців поспіль, щоб подарувати мамі на Новий рік ту срібну каблучку, що так їй сподобалась. Але сьогодні я хочу розповісти іншу історію - про один із найцінніших подарунків, який отримала сама.

70 років тому маленька дівчинка блукала дорогою біля свого села, аж раптом помітила серед піску щось блискуче. Виявилось, що це срібна монета - справжнісінький скарб на той час! Дівчинка віднесла монету матері, а та, подивившись на знахідку, сказала віддати її місцевому ковалю, аби перекував її на якусь прикрасу. Через тиждень коваль зробив сережки - такі тоді називали ковтками. Тоненькі, з вигравіюваними гілочками та листям, вони були чудесним зразком кустарної краси. Я вперше побачила їх, коли мені було 6 чи 7 років. Пам’ятаю, як сиділа на великій дерев’яній лаві у бабусиній хаті і довго розглядала її скарби…

Так-так, тією маленькою дівчинкою була моя бабуся Настя. Вона берегла ці сережки усе життя, зрідка вдягаючи їх на вечорниці чи іншу причину. Вони лежали на її полиці у мініатюрній картонній коробці, яка виглядала і пахла так, наче там колись зберігали вишукану пудру. Навіть не знаю, що мене малу тоді вразило більше - сережки чи їхній витончений сховок.

У 2011-му напередодні мого весілля бабуся передала маленький пакунок. Він пахнув пудрою, спогадами і дитинством. Пам’ятаю, що ледь не розплакалась, коли відкрила коробку, а там лежали вони - срібні свідки бабусиного дівування. Так я успадкувала свою першу родинну реліквію.

Через кілька років нашу з чоловіком квартиру пограбували: забрали усе цінне, а заодно і мої шкатулки з прикрасами. Та по-справжньому шкода було тільки сережок. А потім, через кілька місяців, я раптом знайшла їх на дні шухляди, але вже без коробки. Цікаво, злодій порахував скарб не вартим уваги чи навпаки - відчув, що для власниці це дещо цінніше за срібло? Не знаю, але кожного разу, коли дістаю ті сережки, розумію, що тримаю в руках не просто дарунок, а родинну історію довжиною у ціле життя.

Фото: Олександра Некіпелова


На запитання, який подарунок Ви б обрали в Gifty, Ксенія відповіла: " сумку з ілюстрацією Сергія Майдукова "Naturmort та фартух "Yes, shef" ";)




Читати також: