Чашка Терпець

Коритися нещадній долі чи прокладати власний шлях не дивлячись на неї?

«Терпи, терпи — терпець тебе шліфує» не про слухняність без натяку на хоч якийсь протест. Стус точно був не з тих, що кланяється в ноги та цілує руки, якщо так треба. Інакше він не написав би ці рядки в тюрмі:

Терпи, терпи — терпець тебе шліфує,

сталить твій дух — тож і терпи, терпи.

Ніхто тебе з недолі не врятує,

ніхто не зіб'є з власної тропи.

На ній і стій, і стрій — допоки скону,

допоки світу й сонця — стій і стій.

Хай шлях — до раю, пекла чи полону —

усе пройди і винести зумій.

Торуй свій шлях — той, що твоїм назвався,

той, що обрав тебе навіки вік.

До нього змалку ти заповідався

до нього сам Господь тебе прирік.

Василь Стус 

У чашці «Терпець» багато сталі, передусім — сталевий дух поета та опір часу, що перегукується з нашим сьогодні. З нею навіть чай смакує міцніше, а розмови ведуться глибше.