Катерина Степаніщева, авторка колекції “Рідна” розповідає про не простий, але захопливий шлях ілюстратора, про сенси, випробування війною, гадання на кахлях та багато іншого… читайте та пізнавайте українських митців.
Колекція “Рідна” Gifty & MYFABSTORY
- Катю, розкажіть, будь ласка, про колекцію, яку ми з вами створили. Для кого воно? Про що вона? Чи легко далося?
Я дуже рада нашій колаборації з Gifty, бо Gifty – це про ідею, високу якість речей, чудову подачу та креативність.
Мені подобається тема етно, зокрема використання елементів та символів, характерних для української народної творчості. Тож я дуже рада, що змогла втілити її в чашках, постерах, листівках і хустинці. При створенні колекції, мені хотілося, щоб кожна річ була маленькою частинкою рідної землі, теплими підтримуючими обіймами близької людини.
Вибір червоно-чорної кольорової гами був не випадковим. Так само як у жовто-блакитному поєднанні кольорів, у червоно-чорному відразу зчитується українське, адже це основні кольори нашої традиційної вишивки.
У текстах я використовувала елементи українського скоропису – трохи переосмисленого й осучасненого. Мені здається, зараз, як ніколи, хочеться відчувати приналежність до сильної нації з багатою культурою і давньою історією, тому такі речі з символами адресовані для кожного, хто має схожі прагнення.
Крім цього, мені хотілося додати ще й сучасні сенси: про дім, про поклик серця, про рідні зорі та щиру вдячність людям – тим, хто захищає, підтримує, надихає та допомагає. (тут можна поставити в колаж листівку дякую).
Створення колекції відбулося на одному диханні. Сюжети приходили до мене майже в такому вигляді, як ви їх бачите зараз, з невеликими видозмінами в процесі роботи. А взагалі, малювання в такому стилі є для мене дуже терапевтичним – воно допомогло мені прожити травматичний досвід початку повномасштабної війни в Україні та рухатися далі.
- Що стало поштовхом до створення ілюстрацій в цьому напрямку?
Моя мама у свій час була вчителем географії та за сумісництвом кураторкою шкільного краєзнавчого гуртка у м. Суми. Саме тому тема досліджень власної культури та історії були мені знайомі з дитинства. Першим схожим досвідом стала виїзна етнографічна практика у м. Львів після першого курсу університету. Там, у музеї, ми замальовували український стрий, килими, вишивку на рушниках і сорочках. Для мене це було надзвичайно захоплююче та надихаюче. Це, мабуть, і стало зерном, яке пізніше проросло в цілий напрям моєї творчості.
Років 5 потому я створила проєкт “Україна Рідна” – це серія з 25 листівок, кожна з яких відображувала особливості українського строю конкретної області України. Щоб втілити цю ідею в життя, довелося провести чимале дослідження в бібліотеках.
Уже значно пізніше я зацікавилась українською каліграфією – в тому числі й скорописом, який я використала для написів в колекції «Рідна» для Gifty. Для нього характерні висока естетичність, неймовірна пластичність, виносні та експресивні елементи. Скорописній каліграфії я навчалася в студії Monkey art у Києві. Засновниця, прекрасний каліграф і Вчитель із великої літери – Людмила Гжебовська, дуже глибоко досліджувала тему української писемності, тож усі її учні перейняли цю часточку любові до каліграфії, в тому числі і я.
- Розкажіть, будь ласка, про хустку з українськими кахлями. Які українські символи там зашиті. Як на ній можна гадати?
Узагалі, ідея з кахлями народилася під час мого 48-денного челенджу «Магія ранків», який проходив в Інстаграмі перед Великоднем 2024 року. Кожної неділі я викладала 9 кахель з українськими мотивами. Своєю чергою підписники обирали ту, яка їм найбільше відгукується, а потім читали передбачення, яке ховається за відповідним квадратиком. Елементи, які я використовувала на кахлях – це переосмислення символів писанок, килимів, вишитих рушників та сорочок. Подібно до інстаграмного челенджу, кахлі на хустці з колекції «Рідна» мають той самий принцип. Крім української естетики, разом із шаликом люди отримують ще й можливість прочитати для себе маленьке передбачення. Такий собі розважальний аспект:)
Творчий шлях та особистий бренд Катерини Степаніщевої “MYFABSTORY”
- Катю, розкажіть, будь ласка, про свої проєкти, творчий шлях.
Я навчалася в Київському національному університеті технологій та дизайну (КНУТД) на спеціальності “Текстильний дизайн”. Після захисту диплома в мене народилася донька, тож я не мала можливості багато працювати, але все ж таки хотілося реалізовувати свій творчий потенціал. Так з’явилася серія екоторбочок, які я розписувала акрилом та відшивала. Зазвичай сюжетами були улюблені котики й різні фантастичні істоти. Пізніше я перейшла на створення листівок та блокнотів із власними ілюстраціями.
Згодом була співпраця з українською компанією люксового текстилю - «Яскрава» (із виробництвом в Італії). Я розробляла для них дизайни лляних скатертин, ранерів та серветок.
Після цього я заглибилась у світ дитячої ілюстрації для книжок українських видавництв («Братське», «Чорні вівці», «Ранок», «Крокус», «Книголав», «Art-Books», «Mamino») і журналу «Мамине сонечко».
Паралельно із цим я створила власний бренд шовкових хустин - “My silk story”. Особливість цього проєкту в тому, що кожна колекція мала свою історію та філософію. Пізніше, щоб не обмежувати свою діяльність тільки шовком, “My silk story” переросло в “My fab story”. Так була створена передноворічна колекція серветок до року Миші, а трохи згодом - лляна тканина «Всередині», де зображено київський метрополітен із неймовірною кількістю колоритних і унікальних персонажів.
Зараз, в рамках проєкту “My fab story”, я створюю листівки й настінні календарі, паралельно ілюструю дитячі книжки. З останнього: про перших 10 днів повномасштабної війни в Україні «Це тиха ніч, мій астронавте», авторка Оксана Лущевська, видавництво «Книголав» (ця книга також вийшла друком в Америці та Великобританії); про пригоди кота Мурка Мняуска «Котозаври», авторка Юлія Ілюха, видавництво «Чорні Вівці»; жартівлива книга «Собаки-каяки», авторка Оксана Лущевська, видавництво «Mamino»; серія розмальовок про визначних українців, авторка Оксана Лущевська, видавництво «Art-Books».
- Чи були творчі люди, митці у вашій родині? Чи піде донька вашими слідами?
Загалом, в моїй родині багато творчих людей. Тато любив вирізати по дереву, хоча це й не було його спеціальністю. Мама ходила в походи та проводила краєзнавчі дослідження, що теж є проявом неабиякої креативності, я вважаю. Мій чоловік працює у банку, але у нього творча душа. Зараз він захопився плівковою фотографією і просто вражає мене нестандартними кадрами та сюжетами. Моя 14-ти річна донька не пішла моїми художніми стежками, а обрала свій, не менш захоплюючий шлях, – акторство. Вона дуже талановита та цілеспрямована особистість, тож я вірю, що її чекає успіх у будь-яких починаннях.
- Як вам вдається поєднувати свою творчість з маркетингом, фінансами та іншими складовими ведення особистого бренду?
В ідеалі, я б просто хотіла займатися творчістю. З власним брендом мені все дається трохи складніше… Наприклад, у проєкті з хустинами я організовувала фотосесії, домовлялася з моделями й фотографом, продумувала образи, а потім, після всього цього, ще й просувала товар – це забирало дуже багато сил, як у фізичному, так і в емоційному плані. Для цього потрібна була ціла команда, якої у мене на той момент не було. Але це був безцінний досвід, який зараз мені допомагає і за який я дуже вдячна.
- Чи важко вам працювати з клієнтами для комерційних замовлень?
Я завжди намагаюсь максимально детально розпитати клієнта та почути від нього чітке технічне завдання й терміни, додатково прошу надіслати референси моїх ілюстрацій, щоб зрозуміти, в якому стилі та деталізації зацікавлений клієнт. Після цього я вже чітко розумію, чи зможу допомогти замовнику створити необхідний продукт. Ця конкретика на старті мінімізує непорозуміння і, як правило, така робота йде легко та без несподіваних поворотів.
Чи є у вас улюблений принт або тема в цілому?
Улюбленого принту, як такого, немає. Але мені дуже подобається принцип створення спочатку контурного зображення, а потім додавання до нього кольорів. Дуже цікаво спостерігати, як оживає ілюстрація.
- Етностиль зараз це тренд. Як гадаєте, чи буде етностиль популярним і надалі?
Мені здається, цей тренд не вийде з моди. Зокрема, український етностиль має потужне, варіативне та красиве підґрунтя, тож із ним дуже цікаво експериментувати й вносити кожного разу щось нове.
А що далі? Джерела натхнення, поради та плани Катерини
- Чи є улюблені художники/ілюстратори? Хто вас надихає?
Мені дуже подобається Марія Примаченко. В дитинстві я була вражена її творчістю - польотом фантазії, сміливими кольорами, формами та фантастичними істотами. Для мене стало великим відкриттям, що високе мистецтво може бути різним, в тому числі не канонічним. Дуже надихає декоративність у її картинах, яка виражається у сміливому поєднанні кольорів, текстильній орнаментиці та лаконічності форм.
Із сучасних митців – я захоплююсь творчістю ілюстратора Олександра Шатохіна, який недавно долучився до лав ЗСУ. Мені імпонує легкість, проникливість та іронічність сюжетів в його роботах. До речі, він також із Сум, як і я.
- Чи є у вас поради для ілюстраторів? Поділіться вашим досвідом, як знайти свій стиль і не загубитися в комерційних замовленнях?
Головне:
- Малювати від душі – те, що викликає максимально сильні емоції.
- Мати сміливість експериментувати з різними стилями, матеріалами, образами.
- Мати сміливість бути дивними, бо насправді, якщо творчість є щирим відображенням внутрішнього світу, то завжди підтягнуться поціновувачі.
- Катю, над чим плануєте працювати у майбутньому? Розкажіть, будь ласка, про ваші плани та ідеї.
Зараз мені цікаво працювати над дитячими книжками. Останнім часом часто ілюструю рукописи української письменниці – Оксани Лущевської.
Також працюю над власною дитячою книжкою, яку буде цікаво погортати й дорослим. В процесі її створення я замислююся над багатьма речами, які інколи приводять до дуже несподіваних висновків.
Паралельно з цим, веду свою інстаграм-сторінку, де розміщую ілюстрації на актуальні для мене й всієї країни теми. Намагаюся своєю творчістю підтримувати, надихати людей і нагадувати, що життя – неймовірна річ, навіть, якщо мова йде про найтемніші часи.
Катерина Степаніщева: @myfabstory
Інтерв'ю – Світлана Грибенюк
Фото – Анна Андрусенко
